Хіба ревуть воли

[clair_argentis]

Виникло у мене бажання прочитати «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного. Саме прочитати по факту вперше, бо у школі в мене з укрліт було все дуже сумно, вчителька за настановами совєтської доби косила і забивала, в результаті ми хіба побіжно ознайомлювалися з програмою, читаючи критику, максимум - якісь уривки. Крізь призму отого всього цей роман мені виглядав нецікавим, похмурим і дурнуватим (про село і кріпаків! - ну зрештою, він і є про село і кріпаків).

Тепер от стало цікаво, як піде, якщо почитати у свідомому віці.

Ну, що я маю сказати.
Читати насправді важко, мова здебільшого застаріла, архаїчна. Тобто ти не летиш на хвилях слів і речень, миттєво сприймаючи і споглядаючи картинки в голові, а мусиш весь час тримати увімкненим внутрішній перекладач. У тексті від автора ще терпимо, можна вчитатись і призвичаїтись, а от діалоги... В принципі, зрозуміло, що автори намагалися художньо передати мовлення отих власне селян, кріпаків, взагалі різних персонажів, тобто стилістично воно ніби виправдано... Але часом треба от прямо розбирати, перечитувати, що та людина взагалі має на увазі.
Є певна кількість слів, що стосується тодішньої господарки (а основні події відбуваються у середині 19 століття, невдовзі перед скасуванням кріпацтва та після того), типу там предмети побуту, інструменти, які я навіть не завжди шукав у словнику, бо це не настільки важливо. Людина щось там робить по господарству, ок.
Є ще слова, які ніби і не стародавні, але змінився слововжиток. Наприклад, "хвалитися" там означає просто розповідати, не обов'язково про щось добре, навпаки, часто про прикре.
Ще окремо трапляються слова, яких зараз взагалі немає, як от "оже". У словниках в інтернеті я його не знайшов, чисто по контексту воно означає "але".
"Молодиця" означає "заміжня жінка".

Проте, як би там не було, книжка хороша, хоч і складна. Там дуже розгалужений сюжет, властивий для класичного роману - коли нам показують історії кількох поколінь, є відступи від основної лінії подій, і все це поступово складається у багатий, розлогий візерунок. Така свого роду об'ємна мандала. Тим тільки інакша, що основна її ідея - не гармонія, а навпаки, глибокий злам: і людини, і суспільства, і світобудови, як вона є у той період на тій землі.

Насправді, мені важко уявити, як такий твір може нормально читатися і сприйматися учнями у школі. Бо я-то прочитав, але бляха я професійний читач, і якщо книга написана не погано (а "важко" не означає "погано"), то я її все одно здолаю. А цей роман у програмі 10 класу. Ну, за віком люди цілком спроможні зрозуміти цю книгу, просто, як на мене, тут треба добрячого супроводу.
Та зрештою, взагалі треба нормального супроводу у школі по літературі, а не оце все.
Добре, проїхали.

Щодо змісту - автори його подають напряму, без жодної примхливості чи кокетства. Нам не потрібно здогадуватися, до чого це все, ритися у нашаруваннях змісту: герої говорять як є, та й зрештою - назва твору теж промовиста. Персонажі практично всі цікаві, щоправда, не від початку, бо надто повільно розвивається сюжет, але потім історія затягує, і якби не подекуди затягнуті діалоги, то був би майже блокбастер)) Бо весь час герої переживають злети і падіння, стаються конфлікти, і на кожному кроці неоднозначні речі з погляду етики. Якраз є про що подумати.

Я навіть не знаю, чи є там якийсь персонаж, який би мені не подобався - ну чисто з погляду живої, цікавої фігури, яка відіграє певну роль. От в цьому автори дуже круті, так само як і з сюжетом.
Закінчується все досить сумно - ну, всередині історії, але це ніби й очікувано, бо до того йшло. Але після прочитання виникає певне задоволення - непряме, від картини, яка склалася з різномаїтих шматочків, і видно, що кожен акорд грає на кінцевий задум. Такий от витвір мистецтва. Мені здається, по цьому роману міг би вийти дуже, дуже крутий фільм. Шкода, що його ще не пробували екранізувати.

Про саму книжку, мабуть, усе; дещо можна додати про сюжет і героїв, але певно напишу окремо.